Хто кришує «чорних нотаріусів» та рейдерів столиці? Або яка є роль корумпованих столичних прокурорів у протправному виселенні родини Буртових із 5-ма неповнолітніми дітьми (без надання іншого житла)?

Хто кришує «чорних нотаріусів» та рейдерів столиці? Або яка є роль корумпованихстоличних прокурорів у протправному виселенні родини Буртових із 5-манеповнолітніми дітьми (без надання іншого житла)?

Історія №1 - Угода дарування квартири по краденому паспорту? Легко! Доведено приватним нотаріусом Яковенко Ларисою Аркадіївною (Гарматна, 16 кв.15). Не вірете? Читайте будь-ласка Рішення №2-289/09 Шевченківський районний суд м. Києва від 02 лютого 2009 року, Цивільна справа № 2-289/09.

Фабула справи: Спадкоємець (Позивач) після смерті своєї матері в липні 2006р. дізнався, що спірна квартира була подарована його матір'ю 17 жовтня 1999р. відповідачу ОСОБА_2, і в подальшому продана останнім 05 липня 2006р. відповідачці ОСОБА_3.

Виявляється, що 05 липня 2006р. був укладений договір купівлі-продажу квартири Спадкоємця (Позивача), при чому укладений він був між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального, округу Яковенко Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 3177;

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що ні договір дарування, ні договір купівлі - продажу спірної квартири він не укладав, у нього було викрадено його паспорти, і невідомий/мі особа/и, ними скористалися, ніколи він не був знайомий ні з померлою ОСОБА_10, ні з відповідачкою ОСОБА_3, спірну квартиру в дар не приймав і ніколи її не продавав, не ніс витрати по її утриманню, про оспорювані договори він дізнався, коли його викликали до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві для дачі пояснень по кримінальній справі, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Оскільки суд прийшов до висновку, що договір дарування є недійсним, не укладався не посвідчувався нотаріально у відповідності до вимог закону, то і укладений після цього договір купівлі-продажу між відповідачами ОСОБА_2, який фактично не був взагалі стороною в договорі дарування та ОСОБА_3 від 05 липня 2006р. слід також визнати недійсним. При визнанні цього договору недійсним суд не може застосувати у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України реституцію, так як згідно наданих суду доказів фактичний продавець спірної квартири не був встановлений, в зв'язку з чим була порушена кримінальна справа за фактом вчинення злочину передбаченого ст. 190 КК України, а невстановлені особа/и скористалися документами ОСОБА_2, які були викрадені в нього, про що свідчать відповідні докази по справі.

Суд вирішив 02.02.2009: Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 липня 2006р., укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Ларисою Аркадіївною, зареєстрований в реєстрі за № 3177.  (Більш докладно див. Додаток №1)

Історія №2 – реєстрація нотарусом договору дарування квартири №10 по вул. Комарова буд.16, за участю Дарувальника – який хворів на синдром Дауна
Алла Буртова - матір шістьох дітей, разом з дітьми, п'ятеро з яких - неповнолітні, опинилися під загрозою виселення на вулицю (11 липня 2013 року), оскільки незаконними рішеннями судів та відфутболюваннями столичної і Генеральної прокуратури без належної перевірки прикривається злочинна схема привласнення житла інваліда та участь у цій схемі державних органів влади.
Квартира, яка є предметом спору, і яка знаходиться за адресою: проспект Комарова буд. 16 кв. 10 у м. Києві була приватизована ще в 1993 році інвалідом 2 групи - Потієвським Олександром Абрамовичем, який після смерті матері залишився один та був з дитинства хворий на психічне захворювання – синдром Дауна. Таких людей називають ще «діти Сонця». Візуально можна сказати, що Саша Потієвський - це людина із синдром Дауна (Cиндром ДАуна:  http://youtu.be/Dd_laSiuBys та http://youtu.be/DvFWsCvjN7s). Про що свідчать його прижиттєві фото і відео: http://youtu.be/iMKJMAQuOfI (2 хв.)

У 1996 році приватний нотаріус Яковенко Л.А (Калініна) посвідчила договір дарування квартири між «дітиною Сонця» й інвалідом Потієвським. О.А та гр.Уліцьким М.Я., який був начебто далеким родичем інваліда. Після цього у Потієвського новоявлений «родич» відібрав усі правовстановлюючі документи на квартиру, а також і його поспорт!
Через кілька місяців гр.Уліцкій-старший оформлює опікунство над Сашею Потієвським - в зв'язку з тим, що людина потребує постійного та належного догляду в силу своєї хвороби. Але після чого гр.Уліцького-старшого у Саші Потієвського більше ніколи не бачили (опікунський раді було начхати як там живе інвалід і чи взагалі він живий-здоровий), навіть тоді, коли Сашко помирав з голоду. Де-юре і де-фактично це було як мінімум - фіктивне опікунство, а як максимум – злочин (викрадення паспорту, неможливість отримувати пенсію тощо).
Якщо припустити, що нотаріус Яковенко Лариса Аркадіївна, опікунська рада району та гр.Уліцький-старший діяли в інтересах інваліда, то чому тоді безпомічний інвалід в результаті цих дій залишився без квартири та належного догляду?! Навіщо гр.Уліцькому-старшому потібрен був договір дарування, якщо як єдиний далекий «родич» він успадкував би цю квартиру після смерті хворого?
Далі було наступне: у 2008 році гр.Уліцький М.Я. (старший) - помер, квартиру успадкувала гр.Казакова - до квартири почали приводити брокерів. При цьому жити в квартирі продовжував Саша Потієвський, якому сусіди допомогли відновити паспорт.
Коли в 2001 році в силу своїх сімейних обставин Алла Буртова з сім'єю стали фактично опікати інваліда - після відмови в субсидії за допомогою опікунської ради з БТІ у 2002 році був отримано копію документ про дарування квартири, при чому сам інвалід Сашко Потієвський такого факту (вчинення правочину по відчуженню квартири) він не пам'ятав, не міг пригадати.
Одразу ж письмово була повідомлена гр.Олексієнко Т.В - голова опікунської ради Соломянської РДА про необхідність встановити законність такого дарування та захистити інтереси недієздатного Олександра Потієвського. Але замість дій по захисту інваліда опікунська рада швидко призначила опікуном замість померлого Уліцького - його близького родича - свата гр.Лавриненка Д.А, таким чинов відновивши "сімейний" контроль над квартирою «дитини Сонця».
Чому потім органи опіки так "активно" не цікавились діями опікуна - невідомо. Щорічні акти обстеження стверджували, що Алла Буртова та її сім’я доглядає, одягає, піклується про діда, купує все необхідне Потієвському, а пенсію - отримує Лавриненко. Чому не було скасоване фіктивне опікунство? Чому не була порушена кримінальна справа про зловживання опікунськими правами, привласнення пенсії інваліда (викрадення його паспорта) та заволодіння його квартирою? Чому? Чому? Чому?
На скарги Алли Буртової гр-ка Олексієнко Т.В відповідала - це не Ваша справа, є «офіційні опікуни». Сусіди ПОтієвського можуть підтвердити – ані Лавриненко, ані інші «офіційні опікуни» (а по факту - фіктивні) ніколи не цікавились долею свого де-юре підопічного інваліда, не купували йому їсти, не піклувались про Сашка взагалі. Ні, одного разу перед перевіркою опікунської ради купили пару кіло картоплі йому. Отаке піклування, отака турбота!
Таким чином аж до самої смерті права інваліда Сашка Потієвського захищені ані прокуратурою, ані судами, ані опікунськими радами так і не були.
Після смерті інваліда Алла Буртова та її адвокати подавали неодноразово заяви та скарги на злочинні дії нотаріуса Яковенко Л.А., але на всі заяви про злочин до МВС та на всі скарги до прокуратур усіх рівнів була одна лише відповідь – «все законно, порушень чинного законодавства – не виявлено».
Є результат посмертної експертизи правочину по відчуженню квартири Потієвським на користь УЛіцкого-старшого - що на момент дарування квартири він не усвідомлював своїх дій і не міг керувати ними. Як нотаріус могла посвідчити угоду?! Що, вона на бачила що перед нею «людина Сонця» (хворий на синдром Дауна) Сашко ПОтієвський? Чи гр.Уліцький вчинив цей правочин без участі власника квартири, просто вкравши його паспорт за мовчазної згоди нотаріуса Яковенко Л.А., яка погодилась на вмовляння та «аргументи» «щасливого обдарованого» гр.Уліцького (вчинити правочин дарування без фактичної присутності Сашка Потієвського)? Може тому Сашко і не пам»ятав цього?
Таким чином, Алла Буртова та її шестеро дітей в зв'язку зі злочинними діями нотаріуса Яковенко Л.А, протиправними діями голови відділу опіки Соломянської РДА Олексієнко Т.В, бездіяльність столичної прокуратури - позбавлена можливості довести своє право та права її дітей на це житло, яке є їх єдиним житлом. Куди багатодітній сім’ї ідти жити: до прокурора Солом’янського району, прокурора столиці чи Генерального Прокурора Пшонки В. чи може до начальника міліції (який відмовляється розслідувати справу про шахрайство і підробку документів по правочину), а? Чи може до Віктора Януковича на Банкову street?
 

p.s.АНОНС: Чергове виселення багатодітної родини Буртових призначене на 11-00 ранку 11.07.2013 року – Адреса: квартира №10 по вул. Комарова буд.16. тел.099-643-1215, 050-947-5564 або 063-181-3194, 093-786-8137.

Відео: http://youtu.be/Y0bHp7D94Ik
***

Додаток №1: повний текст рішення по нотаріусу Яковенко Ларисі Аркадіївні (Гарматна, 16 кв.15).  Рішення 2-289/09
Вид   Цивільне

Етап - Перша

Регіон-  м. Київ

Суд-  Шевченківський районний суд міста Києва

Суддя - Волошин В. О.

Опубліковано - 02.02.2009

Цивільна справа № 2-289/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарях: Медовниці Ю.О., Романовій В.В., Тімановській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Яковенко Лариса Аркадіївна, Єрух Алла Михайлівна про визнання недійсними договору дарування, договорів купівлі - продажу, -

встановив:

В липні 2006р. ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 липня 2006р.

В подальшому сторона позивача збільшила заявлені позовні вимоги і просила суд визнати недійсними: договір дарування вищезазначеної квартири від 17 жовтня 1999р., договір купівлі - продажу цієї квартири від 05 липня 2006р., зобов'язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності на ім'я третьої особи ОСОБА_1

Справа неодноразово розглядалася судами.

В процесі розгляду справи третя особа ОСОБА_1 звернувся до суду з окремими позовними' вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», треті особи: Головне управління юстиції у м. Києва, ОСОБА_5, Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Яковенко Л.А., Єрух A.M. про визнання недійсним договорів: дарування квартири АДРЕСА_1 від 17 жовтня 1999р., укладений між ОСОБА_10 і ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Прудь Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 6-2177; купівлі-продажу цієї квартири від 05 липня 2006р., укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального, округу Яковенко Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 3177; купівлі-продажу вищезазначеної квартири від 04 грудня 2007р., укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрух A.M., зареєстрований в реєстрі за № 3489.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 06 травня 2008р. позовні вимоги ОСОБА_8 були залишені без розгляду.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла його мати ОСОБА_10, після смерті якої залишилася спадщина, а саме спірна квартира АДРЕСА_1, яка належала померлій на праві приватної власності, за життя його мати склала заповіт, на його користь, і крім того, що він був єдиним спадкоємцем першої черги за законом, був також спадкоємцем за заповітом. Оскільки позивач літня людина, 1938р. народження, він надав довіреність на оформлення спадщини на свого сина ОСОБА_8, який в липні 2006р. звертався до Шевченківського районного суду м. Києва в його інтересах, проте, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог, а тому ОСОБА_1 вимушений був вступити у справу, в якості третьої особи з самостійними вимогами, в подальшому представник ОСОБА_8 клопотала перед судом про залишення позовних вимог ОСОБА_8 без розгляду, і вказане клопотання було задоволено судом.

Позивач зазначав, що в липні 2006р. він дізнався, що спірна квартира була подарована його матір'ю 17 жовтня 1999р. відповідачу ОСОБА_2, і в подальшому продана останнім 05 липня 2006р. відповідачці ОСОБА_3

При ознайомленні зі змістом договору дарування квартири, позивачем було виявлено, що вказаний договір є сфальсифікованим, він вимушений був звернутися до правоохоронних органів з приводу порушення по даному факту кримінальної справи, так само позивач дізнався, що відповідач ОСОБА_2 ніколи не отримував в дар спірну квартиру і не продавав її відповідачці ОСОБА_3, а тому позивач, як спадкоємець, після померлої ОСОБА_10, вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В процесі розгляду справи, органами досудового слідства по зупиненій кримінальній справі було знято арешт зі спірної квартири, і відповідачка ОСОБА_3 04 грудня 2007р. продала спірну квартиру відповідачці ОСОБА_4, а тому позивач доповнив заявлені позовні вимоги і просив суд визнати також недійсним і останній договір купівлі - продажу спірної квартири, укладений між відповідачками ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також просив суд зобов'язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за ним право власності на спірну квартиру.

Ухвалою суду від 30 січня 2009р. було роз'єднано в окремі провадження позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування, купівлі - продажу та зобов'язання КП «Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», оскільки остання позовна вимога повинна вирішуватись в порядку КАС України.

Судом до участі у справі було притягнуто, в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_5 -чоловіка відповідачки ОСОБА_3, який надавав свою письмову згоду на придбання та відчуження спірної квартири.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що ні договір дарування, ні договір купівлі - продажу спірної квартири він не укладав, у нього було викрадено його паспорти, і невідомий/мі особа/и, ними скористалися, ніколи він не був знайомий ні з померлою ОСОБА_10, ні з відповідачкою ОСОБА_3, спірну квартиру в дар не приймав і ніколи її не продавав, не ніс витрати по її утриманню, про оспорювані договори він дізнався, коли його викликали до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві для дачі пояснень по кримінальній справі, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідачка ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку, через визначенні законом друковані засоби масової інформації, шляхом дачі відповідних оголошень, оскільки отримувати судові повістки за своїм місцем реєстрації не бажали, у судові засідання не з'являлися, про поважність причин неявки суд не повідомляли та не просили розглядати справу у їх відсутність, представник ОСОБА_3 направив до Суду заяву, в якій зазначав, що відповідачка відмовилася, щоб він представляв її інтереси в суді, заперечення проти позову не подавали.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представники проти позову заперечували, зазначали, що вона є добросовісним набувачем, що останній оспорюваний договір купівлі - продажу спірної квартири було укладено з дотриманням закону, квартира, яка є предметом спору, на час укладання цього договору під забороною, арештом або в заставі не перебувала, відповідачка ОСОБА_3 не повідомила ОСОБА_4, що між нею та спадкоємцем померлої ОСОБА_10 позивачем ОСОБА_1 є спір стосовно цієї квартири, який вирішується в суді, а тому спірна квартири не може бути у неї витребувана.

Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Яковенко Л.А., Єрух A.M. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку, надіслали на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначали, що ними здійснювалося посвідчення оспорюваних договорів купівлі - продажу спірної квартири від 05 липня 2006р., 04 грудня 2007р., перед складанням тексту договорів, ними було перевірено дієздатність осіб, їх ідентифіковано, а також перевірено наявність у сторін документів, які б посвідчували право власності на квартиру, крім того, ними відповідно до процедури були зроблені запити до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, і вже після того, як ним були отримані відповіді на ці запити, що спірна квартира не перебуває під заставою, забороною, або арештом ними було посвідчено оспорювані договори купівлі - продажу спірної квартири, в силу зайнятості треті особи просили суд слухати справу за їх відсутності.

Представник третьої особи - Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначалося, що державним нотаріусом Прудь Н.В., яка зазначена, як нотаріус, яка посвідчувала оспорюваний договір дарування спірної квартири, вказаний договір не посвідчувався 17 жовтня 1999р.; 16 квітня 2000р. дублікат цього договору вона не видавала, вищезазначені дні були вихідними і в ці дні Шоста київська державна нотаріальна контора не працювала, а також в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, за номерами, які зазначені в договорі дарування та дублікаті цього договору були зазначені інші нотаріальні дії.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона працює в агентстві нерухомості, яке надавало послуги з продажу спірної квартири відповідачці ОСОБА_4, відповідачка ОСОБА_3 повідомила агентство, що бажає продати спірну квартиру, ОСОБА_4 спілкувалася з ОСОБА_3 безпосередньо перед укладанням договору купівлі - продажу.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_4, її представників, свідка, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, спірна квартира АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24 березня 1993р., виданого Відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району м. Києва, згідно з розпорядженням від 23 березня 1993р. № 955 (а.с. 11, 204 т. 1), належала на праві приватної власності ОСОБА_10, .

За життя ОСОБА_10 було складено 11 квітня 1995р. заповіт (а.с. 12 т.1), який було посвідчено державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори на користь свого сина - позивача ОСОБА_1 (а.с. 15 т. 1).

17 жовтня 1999р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування спірної квартири (а.с. 60 т.1), який було посвідчено державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Прудь Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 6-2177. Відповідно до п. 1, 2 цього договору ОСОБА_10 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар спірну квартиру, вказана квартира, належала ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого органом приватизації Старокиївської районної держадміністрації м. Києва 25 січня 1993р.

05 липня 2006р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу спірної квартири, посвідчений третьою особою Яковенко Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 3177 (а.с. 64 т. 1).

04 грудня 2007р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений третьою особою Єрух A.M., зареєстрований в реєстрі за № 3489 (а.с. 63-66 т.2).

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_10 померла (а.с. 13), 16 червня 2006р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Восьмої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 14 т.1), в ході оформлення спадщини позивач і дізнався про вищезазначений договір дарування спірної квартири та вищезазначений договір купівлі - продажу спірної квартири від 05 липня 2006р., оскільки і після смерті матері, здійснював оплату за комунальні послуги (а.с. 106-110 т.1).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України цей Кодекс набрав чинності 01 січня 2004р.

Пунктом 4 цих положень діючого ЦК України передбачено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки оспорюваний договір дарування було укладено до 01 січня 2004р., то спірні правовідносини, які виникли за цим договором регулюються нормами ЦК УРСР (1963р.), стосовно договорів купівлі - продажу спірної квартири, то за цими договорами правовідносини регулюються діючим ЦК України.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 243 ЦК УРСР (1963р.) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому,

Згідно з ч.3 ст. 244 ЦК УРСР (1963р.) договір дарування квартири повинен бути нотаріально посвідченим та підлягає державній реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР (1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» за № 3 від 28 квітня 1978 p., з подальшими змінами та доповненнями, за правилами ст.48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.

Стаття 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 суду пояснював, що він не був знайомий з матір'ю позивача, померлою ОСОБА_10, ніколи не укладав з нею договір дарування квартири від 17 жовтня 1999р., і не отримував в дарунок спірну квартиру АДРЕСА_1, також не був стороною договору купівлі - продажу вищезазначеної квартири від 05 липня 2006р., та не передав відповідачці ОСОБА_3 спірну квартиру і не отримував від неї грошові кошти за вищезазначеним договором купівлі - продажу. Крім того, відповідач ОСОБА_2 зазначав, що ним було неодноразово втрачено паспорти, що підтверджуються матеріалами справи (а.с. 163, 167 т.1), а також матеріалами кримінальних справ, які були порушенні Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 358 КК України і Солом'янським РУ ГУ МВС України в м. Києві за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, провадження по вказаним кримінальним справам зупинено на підставі п.3 ст. 206 КПК України.

Судом достовірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи (а.с. 104 т. 1), що оспорюваний договір дарування спірної квартири державним нотаріусом Прудь Н.В. не посвідчувався, дублікат цього договору дарування від 16 квітня 2000р. за реєстровим № 6-1524 не видавався. Згідно розпорядку роботи Шостої київської державної нотаріальної контори вихідними днями є «субота» та «неділя». Згідно календарних днів 17 жовтня 1999р. та 16 квітня 2000р. є вихідними днями «неділя». Відповідно до Книг реєстрації вчинення нотаріальних дій за 1999-2000рр. цієї нотаріальної контори за реєстровим № 6-1524 від 20 квітня 1999р. засвідчено вірність копії Москаленко І.В., за реєстровим № 6-2177 від 28 липня 1999р. вчинено довіреність на представництво в суді від імені ОСОБА_16

Крім того, згідно з відповіддю на запит суду з ДП «Інформаційний центр» МЮ України (а.с. 235 т. 1) спеціальний бланк нотаріального документу серії ВСК № 862603, на якому було складено оспорюваний договір дарування, було передано 07 грудня 2005р. Радехівській ДНК Львівської області, а 25 грудня 2007р. бланк було викрадено.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 17 жовтня 1999р. підлягають задоволенню, оскільки вказаний договір не відповідає вимогам вищенаведеним ст. ст. 48, 227, 243, 244 ЦК УРСР (1963р.). Надані суду докази, щодо укладення оспорюваного договору дарування, яким судом дана належна юридична оцінка свідчать про те, що спірна квартира вибула від померлої матері позивача - власника спірної квартири, поза її волею. Визнаючи зазначений договір дарування недійсним, власником спірної квартири, згідно свідоцтва про право власності на житло залишається ОСОБА_10

У відповідності з ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, , коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки суд прийшов до висновку, що договір дарування є недійсним, не укладався не посвідчувався нотаріально у відповідності до вимог закону, то і укладений після цього договір купівлі-продажу між відповідачами ОСОБА_2, який фактично не був взагалі стороною в договорі дарування та ОСОБА_3 від 05 липня 2006р. слід також визнати недійсним. При визнанні цього договору недійсним суд не може застосувати у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України реституцію, так як згідно наданих суду доказів фактичний продавець спірної квартири не був встановлений, в зв'язку з чим була порушена кримінальна справа за фактом вчинення злочину передбаченого ст. 190 КК України, а невстановлені особа/и скористалися документами ОСОБА_2, які були викрадені в нього, про що свідчать відповідні докази по справі.

В період розгляду справи уже ОСОБА_3 - відповідачка по справі 04 грудня 2007р. спірну квартиру перепродає ОСОБА_4 за договором купівлі - продажу, і який позивач також просив визнати недійсним.

Так як суд дійшов висновку, що за першим договором дарування спірна квартира вибула з користування власника поза її волею, то і усі наступні договори, щодо відчуження спірної квартири слід визнати недійсними, в тому числі і останній договір купівлі - продажу від 04 грудня 2007р.

Сторонами останнього оспорюваного договору купівлі-продажу спірної квартири від 04 грудня 2007р., відносно якого суд прийшов до висновку про визнання недійсним, були продавець ОСОБА_3: та покупець ОСОБА_4

Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи, що усі провочини, стосовно яких були заявлені позовні вимоги спадкоємцем, визнані недійсними, то за останнім договором купівлі-продажу слід застосувати вимоги ст. 216 ЦК України та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість спірної квартири, що становить 1111000, 0 грн. і яка визначена в п. 4 договору купівлі - продажу спірної квартири від 04 грудня 2007р., спірна ж квартира рахується за власником - померлою матір'ю/позивача ОСОБА_10, відповідно до свідоцтва про власності на житло від 24 березня 1993р., оскільки ця квартира вибула з володіння власниці поза її волею, що і знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Не заслуговують на увагу твердження представників ОСОБА_4, що остання є добросовісним набувачем, і в неї не може бути витребувана квартира, оскільки вказані твердження суперечать вимогам ч. 1 ст. 388 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача просила суд не стягувати з відповідачів понесенні позивачем та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 75, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 48, 227, 243, 244 ЦК УРСР (1963р.); ст. ст. 203, 215, 216, 236, 655 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978р. за №3, з подальшими змінами та доповненнями, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Яковенко Лариса Аркадіївна, Єрух Алла Михайлівна про визнання недійсними, договору дарування, договорів купівлі - продажу - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 17 жовтня 1999р., укладений між ОСОБА_10 і ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Прудь Наталією Валеріївною, зареєстрований в реєстрі за № 6-2177.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 липня 2006р., укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Ларисою Аркадіївною, зареєстрований в реєстрі за № 3177.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 грудня 2007р., укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрух Аллою Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 3489.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість квартири АДРЕСА_1, вказаної в договорі купівлі - продажу квартири від 04 грудня 2007р. у розмірі 1111000, 0 /один мільйон сто одинадцять тисяч/ грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

http://pravoscope.com/act-rishennya-2-289-09-voloshin-v-o-02-02-2009-ne-viznacheno-s

Інші статті по темі:
1)"Матір із шістьма дітьми виселяють із квартири" http://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_matir-iz-shistma-ditmi-viselyayut-iz-kvartiri/426692
2)

Історія багатодітної родини: http://gamma.tv/new.php?id=931