четверг, 12 сентября 2013 г.

Скільки коштує стати суддєю? Або особливості іспиту на посаду судді


Правове свавілля і загалом безправ’я»я громадян і малого і середнього бізнесу в Україні — це результат відсутності верховенства права в країні і відсутність незалежних судів, відсутність судової влади як такої. І звідки їй узятись? Ось стаття про те як сьогодні добирають суддів на посади, хто, і скільки  це коштує.
***
Саме на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (надалі - ВККС) у нашій державі покладені функції з добору кандидатів на судді вперше.

09 вересня 2013 року відбулося Всеукраїнське анонімне тестування на посаду судді.

 ВККСУ провела аноніме тестування для кандидатів на суддівську посаду. Анонімний тест – це одна зі стадій процесу відбору кандидатів на посаду судді, що передбачена Законом України «Про судоустрій та статус суддів». До складення тестування були допущені 643 кандидати, які успішно пройшли навчання-спецпідготовку в Національний школі суддів України.  Анонімне тестування (іспит) мало на меті виявити рівень загальних теоретичних знань кандидатів в галузі права і допомогти обрати кращих із кращих. Принаймні так написано в прес-релізі ВККС. А що ж відбувалося насправді?

Про анонімність тесту. Декларації і реалії

В одному із своїх інтерв’ю Ігор Леонович Самсін, Голова ВККС говорив таке (цитуємо ЗіБ): «У своїй вступній промові І.Самсін нагадав присутнім про переваги анонімного оцінювання знань, яке забезпечує рівні умови для кожного. «Тестування проводиться за визначеною у світі стандартною формою. Анонімність, на мій погляд, підвищує прозорість процесу добору кандидатів на посади суддів та є об’єктивним способом оцінки знань», — наголосив голова ВККС. Неупереджений результат тестування, як зазначив останній, досягається завдяки новітнім технологіям та автоматизації процесу перевірки відповідей. Після написання тестового завдання всі бланки з відповідями мали помістити в «сейф-пакети» і доставити до кваліфкомісії.

«У ВККС установлена спеціальна програма для зчитування тестів. Тобто про втручання людини не може йти мови», — запевнив І.Самсін. Джерело: http://zib.com.ua/ua/3292-ocinka_sistemnogo_zboyu.html

Як повідомив І.Самсін, результат іспиту оформлюється у вигляді списку осіб, які набрали достатню кількість балів і, таким чином, отримали шанс перейти на інший рівень добору.»

Ось в цьому інтерв"ю Ігор Самсін, Голова ВККС(15-20 хв) каже, що: "Ми постійно працюємо над удосконаленням своєї процедури (відбору суддів), і саме основне, щоби ця процедура була зрозумілою, відкритою, доступною, і всі наші претенденти і кандидати мали однакові умови!" http://youtu.be/oc4GSpH59ZU. А це взагалі хіт: http://youtu.be/_BH-YwB9kOo

Проте скільки слово «мед» не повторюй, а в роті солодко від цього не стане! Так і з анонімністю тестування. Анонімність декларована і фактична – це дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Стан справ із забезпеченням анонімності тесту викликають м’яко кажучи багато запитань.

Як відбувався іспит 09.09.2013? Коли на плац біля Київекспоплази що на вул.Салютній близько 07-00 ранку прийшли кандидати на суддю їх розділили на групи по 70 осіб. Груп таких було 9. Все відбувалося лише після того, як кандидат пред’явив паспорт «синім жилеткам» ВККС і отримав картку із кодом.

При цьому кандидат розписується в списку присутніх. Далі всі 9 груп по 70 осіб завели в будівлю, де відбувалася реєстрація кандидатів. 


При цьому кожен кандидат знову давав свій паспорт і спеціальну картку з кодом, яка одразу вносилась «синіми жилетками» до комп’ютерів ВККС, які як видно з цього фото були під’єднані в єдину сітку і вочевидь зав’язані на одному сервері. Наголошуємо, що інформація про кандидата (тобто його персональний код з прив’язкою до паспорту) передавалась на сервер ВККС одразу при реєстрації і ще за пів-години - годину ДО початку іспиту!

Таким чином анонімність тестування була втрачена ще до початку самого тестування. Доказ цьому – це те, що під час реєстрації на моніторах ВККС (що на другій стійці реєстрації кандидатів) близько 9-00 ранку можна було побачити те, що прізвище кожного кандидата прив’язані до коду на картці (код цей заноситься в тест  з метою забезпечення «анонімності»).

Отже, анонімністю тут і не пахне! Міф про анонімність тесту – розвіяно.

Вам потрібні докази? Подивіться ці фото (вище), які виставила на своєму сайті ВККС: http://www.vkksu.gov.ua/ua/news/rozpochavsya-kvalifikatsiyniy-ispit-kandidativ-na-posadu-suddi-/

та USAID:  https://www.facebook.com/media/set/?set=a.451121498244636.95758.172244042799051&type=3

Навіщо влаштовувати тоді цю показуху? (якщо ще до початку іспиту ВККС чітко знає who is who з кандидатів?) Питання риторичне. Відповідь на нього спробув дати депутат Володимир Стретович ще два роки тому. Про це повідомляла Українська Правда в статті «Суддівські синки-мажори платили по 100 тисяч за іспит?» (стаття за 01 липня 2011):  «За допуск до іспитів на посаду судді необхідно заплатити 100 тисяч доларів. Про це повідомив заступник голови комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимир Стретович в ефірі 5 каналу.

"Я мушу сказати телеглядачам те, що мені було відомо до цього. Коли побачив прізвище людини з якою я спілкувався. То для того, щоб почати розмову і стати суддею, розмову варто було б починати зі 100 тисяч доларів", - зазначив він.

"Він мені бідкався про те, що уявляєте, до чого дійшли, для того, щоб допустили до екзаменів стартова ціна 100 тисяч доларів", - розповів Стретович.

"Очевидно, вона спрацювала. Тому що я бачу там знайоме прізвище тієї людини, яка зі мною говорила", - додав він.

Як відомо, серед переможців конкурсу на майбутніх суддів виявилося багато дітей чинних керівників судів.

Вища кваліфікаційна комісія суддів закінчила обробку тестових робіт кандидатів в судді - відібрали 687 кандидатів з 3400 на 686 вакантних посад. Добре склали тести: син голови Львівського апеляційного суду Андрій Государський - 92 бали, 89 балів. Син екс-судді Верховного суду України Руслан Жук – 93 бали, 79 балів. Син екс-голови Конституційного суду України Артем Селівон – 91 бал, 82 бали.»

Доречі, одна дівчина-кандидат – «невдаха» написала під цією статтею на УП свій коментар:

«я так поняла, это делалось для того, чтобы дать высшие оценки и места в престижных киевских, одееских и других судах крупных городов кому надо, а вы быдла, кто сам писал экзамен, едьте по селам.»

Не можна сказати, що ця дівчина не має рації. Достатньо проаналізувати результати кількох останніх тестувань і побачити прізвища переможців. Найбільш фартовими як не дивно виявилися діти суддів. Ось стаття на УП: «Суддівських синків-мажорів проштовхують у судді» 01 липня 2011 http://www.pravda.com.ua/news/2011/07/1/6347730/

Реакція ВККС на заяви нардепа Стретовича про корупцію при складання суддівських іспитів була молнієносною: «Суддівська комісія образилась через заяву про 100 тисяч  (02 липня 2011)  Вища кваліфікаційна комісія суддів обурена неаргументованими звинуваченнями в корупції з боку народного депутата Володимира Стретовича. Прес-служба ВККСУ нагадує, що в п’ятницю в ефірі 5 каналу Стретович посилався на анонімного співрозмовника, який брав участь у доборі кандидатів на посаду судді і засвідчив, що за допуск до кваліфікаційного іспиту потрібно було заплатити 100 тисяч доларів. Комісія зазначає, що втілюючи в життя судову реформу, вперше в історії незалежної України було проведено добір кандидатів на посаду судді за новими загальноприйнятими у світі правилами: на основі анонімного тестування та кваліфікаційного іспиту.

"Уся ця автоматизована процедура, розроблена, до речі, за активного сприяння проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USIAD) "Україна: верховенство права", передбачала абсолютну конфіденційність та гарантії недопущення стороннього втручання у процес проходження тестування та складення кваліфікаційного іспиту", - йдеться в заяві. Зазначається також, що у спостереженні за проведенням іспиту брали участь представники громадських організацій, ЗМІ та навчальних закладів. "Зрозуміло, що такий публічний іспит на виявлення реального рівня правових знань та процесуальних умінь у кандидатів на посаду судді не подобається багатьом співвітчизникам(утому числі і тим, хто має депутатські посвідчення), які звикли вирішувати кар'єрні питання старим дідівським чином. А саме: елітним посвідченням, телефонним правом або тугим гаманцем", - йдеться в заяві.

Члени ВККСУ обурені "безпідставними неаргументованими звинуваченнями у корупції, що публічно лунають не лише з вуст кандидатів-невдах, а й відомих у державі політиків, і залишають за собою право цивілізованого захисту ділової репутації і професійної честі. У тому числі, через суд і правоохоронні органи". http://www.pravda.com.ua/news/2011/07/1/6349770/view_print/

Але повернемося до тесту 09.09.13. Є питання…

А судді хто? Або кілька слів про гарантії недопущення стороннього втручання у процес проходження тестування

Повернемось до процедури анонімного тестування. Після написання кандидатами тестів близько 15-00 09.09.13 відкрилось засідання ВККС по перевірці результатів тестів. Ось що про це написав Цензор.нет:

«Экзамены сдавали шесть сотен претендентов. Их результаты будет проверять специальный сканер, который "умеет очень быстро сканировать". Источник: http://censor.net.ua/v252913

Дійсно, вся «перевірка» тестів полягала в їх скануванні на двох надшвидких сканерах, які за 40 хвилин прогнали понад 600 тестів, і потім з допомогою комп’ютерної програми відбулось розпізнавання результатів. Доречі кандидати могли отримати до 40 балів – по 0,5 бала за кожну правильну відповідь. Питань загалом було 80.

Як забезпечується прозорість, об’єктивність і неупередженість перевірки результатів написання анонімного тестування? Головне питання, яке турбує усіх. Для сторонніх спостерігачів і журналістів це так і залишилось таємницею за сімома печатками. Річ у тім, що під час сканування тестів уся комісія фактично спала, деякі члени ВККС виходили із зали засідань тощо. Тому результати тестів визначали новітні технології та комп’ютерщики ВККС.

Під час засідання ВККС, коли відбувалось сканування, і обидва комп’ютерщики вийшли покурити – програма розпізнавання результатів тестів дала збій.  Фото – додаємо.



Оскільки ми не є фахівцями з інформаційних технологій, ми звернулися за коментарем до провідних фахівців в цій галузі. Ось яку відповідь ми отримали (наш експерт В’ячеслав Д. - навчався закордоном  8 років, працював в сфері IT в США, а потім працював на керівних посадах в комерційних банках, очолюючи підрозділи з питань комп’ютерної безпеки банків): 

Вопрос редакции: "Скажите пож-ста как IT-ишник - что означает вот это «окошко» - сбой при сканировании и распознавании документов?
Фабула такова: есть якобы 2 компьютера: на одном PC бумажный тест сканируют и распознают, и передают результат этого теста в виде таблице SQL на второй компьютер. И тут когда компьютерщики дали задачу сканировать и распознавать 600 тестов и пошли курить произошел сбой в программе - мы успели сфотографировать это окно.

Вопрос: означает ли что произошло внешнее вмешательство с третьего компьютера (извне этих двух) или попытка такого вмешательства? Как это можно проверить - установить? И можно ли это как то доказать, после того как...все закончилось.  Можете ли Вы это прокомментировать".

***

ОТВЕТ експерта Вячеслава Д. (фамилия не разглашается из соображений безопасности): "несколько мыслей:

Само по себе окошко еще ничего не значит. Если это стандартное окно русифицированного Windows - оно означает, что этот компьютер (фото которого Вы мне прислали) завершил подключение к другому (удаленному) компьютеру. Соответственно вопрос переходит в плоскость: "зачем кто-то с этого компьютера коннектился к удаленному. Причина может быть вполне легитимной - так построена архитектура программы, программа должна выгрузить данные на другой (удаленный) компьютер.

Теперь, рассмотрим цепочку получения, хранения и передачи данных, ведь на каждом этапе можно подменить данные, а именно:

- анкеты можно подменить;

- можно сканировать вовсе не исходные анкеты, а совершенно левые с правильными ответами;

- если анкеты конвертируются локально в таблицу (сканируются, распознаются OCR алгоритмом/программой, сохраняются локально перед отправкой на другой комп), то соответственно администратор может подменить данные в таблице перед отправкой;

- во время отправки данные можно перехватить и подменить, в том числе на транзитном сервере, но это сложнее чем подменить их на сервере;

- данные можно также подменить на втором компьютере (том куда их отправили).

Итак, перед тем, как говорить о транзитном сервере, нужно исключить любые другие варианты. Например,в моем понимании уже тот факт, что ит-шники пошли курить говорит о многом - есть риск подмены\изменения данных еще до отправки.

Очень важно понимать:

- архитектуру системы (сколько серверов, рабочих станций, какие из них локальные, какие удаленные),

- перечень пользователей системы и их права доступа (в том числе администраторы),

- процедуры получения доступа и работы с системой (судя по фото их нет, т к это полная безответственность вот так бросать сервер с включенной програмой, не залоченным экраном, в не закрытом помещении без охраны, сигнализации т.д.

- контроли, на базовом уровне нужно понимать ответ на вопрос: кто контролирует работу пользователей системы, кто контролирует контролера, по какой процедуре.

Теперь о транзитном сервере:

- если он используется, то это можно вычислить, но для этого понадобится ряд информации:

Рассмотрим систему из 2х серверов. Сервер1(локальный), сервер2(удаленный). Узнаем IP адреса обоих серверов,дальше смотрим в логах сервера1 или gateway к какому IP адресу он обращался во время передачи информации. Если IP не соответствует серверу2 - есть подозрение

Перехват может быть более изощренным с использованием proxy или dns серверов, здесь IP будет соответствовать, но перехват будет осуществляться "на лету". Проверить это можно только с использованием стенда (идентичная копия системы из двух серверов), на котором можно замерить время прохождения данных между серверами, но и это не окончательный ответ.

Окончательный ответ я могу получить только в том случае если на стенде я прогоню (отсканирую и передам на сервер2 ) пачку тестов (исторические данные) и сверю полученные в sql таблице результаты с фактическими результатами (заключением комиссии), только тогда я пойму был ли осуществлен подмен данных, а дальше продолжу поиск того, где (в каком месте) данные подменили."\

Пропоную також подивитися ось на це відео, яке було відзняте, ще до початку іспитів, спеціаліст з комп’ютерного забезпечення від якого залежить сам процес сканування результатів тестових робіт  на запитання журналістів не дав жодної чіткої відповіді: http://youtu.be/TmaF04hLw9E

Хто контролює тих, хто рахує?
Як казав незабвєнний Іосіф Вісаріонович «головне не як голосують, а хто рахує!»

Виявляється, що ніхто ВККС в цьому питанні не контролює. Немає процедури альтернативної перевірки результатів тестів. Немає зовнішнього аудиту. Будь-який зовнішній контроль (не рахуючи СБУ) – навіть і громадський контроль - взагалі відсутній. Перевірити чи відбувається фальсифікація чи то б пак підтасовування результатів тестування немає можливості, оскільки навіть списки кандидатів в судді і результати тестів останнім часом – засекречені, і навіть не публікуються ВККС на своєму сайті. Попередні ж списки минулорічних тестів з результатами іспитів були зняті ВККС із сайту одразу після критичних публікацій в пресі про те, що до суддівського корпусу пройшли переважно лише суддівські діти. «Страница не найдена» видає сайт ВККС- http://www.vkksu.gov.ua

Для об’єктивності перевірки результатів письмових анонімних тестів варто було б хоча б встановити в залі Експоплази окремий комп’ютер зі сканером (своєрідні «контрольні ваги»), де будь-який кандидат міг би підійти і сам відсканувати свій тест, і переконатись в тому, який він бал отримав. Перевірити результати власноручно так би мовити.

Наразі виключно пан Самсін І.Л. - Голова ВККС контролює геть усе. «Американців» із USAID просто пошили в дурні, або є інший варіант – вони теж «в тємє». Головне те, що хоч би Ви були як кажуть сємь п’ядей во лбу – скласти вдало іспит зможуть лише одиниці. Якщо про Вас не домовлено заздалегідь.

Виходить, що нардеп Стретович був правий і «
телефоне  право і тугий гаманець» – ось основні чинники в питанні призначення суддів?

Наразі, наша редакція готова опублікувати коментар ВККС і з нетерпінням чекає опублікування результатів тестів 09.09.13 на сайті Комісії (із зазначенням прізвищ кандидатів і балів).
Наша редакція також
шукає кандидатів-«невдах», хто вважає, що вдало написав анонімне тестування. Якщо Ви вважаєте, що Вас несправедливо завалили на тестах, підтосували результати тощо - пишіть: innocentsua @ gmail. com Ми слідкуватимемо за цією темою.  Далі буде…

p.s. Ось доречі сьогоднішні судді нещодавно на своєму з’їзді хизувалися в кого дорожчий годинник:   «Этот стеснительный дядечка в коричневом свитерке на фоне коллег в костюмах, который сразу прикрыл часы рукой, когда увидел, что фотографируют, судья Конституционного суда Украины Овчаренко Вячеслав Андреевич, о котором пишут, что он, работая судьей в Енакиево, куда-то заныкал уголовные дела Януковича», - написал Содель Источник: http://censor.net.ua/p234089

p.p.s. Доречі, ось один із суддів Апеляційного суду з Західної України пан Сергій Павліченко пише нам з приводу добору суддів, як це було:
"Я пам’ятаю коли людей на посади суддів підбирали на рівні областей, формально призначав Президент чи ВР, але лише тих, документи на кого подавало обласне управління юстиції чи обласний суд. В той час і звільнення вирішувалось на рівні області. Але ті часи до забуте минуле. Не повірю, коли хтось скаже що в той час став суддею за гроші. Однак не всіх це влаштовувало. Спочатку законодавці створили міжобласні органи, які займалися цими питаннями, і тоді ж пішли сплітки, що там уже все вирішують гроші, а потім передали ці повноваження в столицю. Мені з периферії тяжко судити що там робиться, але як кажуть в народі : “Не спійманий –не злодій.”"

Комментариев нет:

Отправить комментарий